Сторінка для батьків

 Доброго дня, шановні батьки!
Ця сторінка мого блогу для Вас. Усі батьки хочуть, щоб їхні діти були здоровими, слухняними, аби добре вчилися і, зрештою, виросли хорошими людьми. І як багато в здійсненні ваших мрій і сподівань залежить від вас самих, від нас, дорослих.
     Спробуємо попрацювати над формуванням особистості вашої дитини разом? Адже діти - це найцінніше, що в нас є. Ми відповідаємо за тих, кого привели в цей світ...
     Як навчитись любити дітей (майже всі впевнені, що це вміють), як зробити так, щоб дитина у будь-якому віці хотіла додому, хотіла бути поряд з найдорожчими їй людьми, про мистецтво любити - на цій сторінці.


Питання, які потрібно задавати дитині кожного дня

Часто в буденній суєті, в поспіху справ ми забуваємо поговорити зі своєю дитиною по душах. Це призводить до того, що відносини стають формальними, а в емоційному плані між дітьми і батьками виростає прірва, пише джерело. Як цього уникнути?
Вчені з’ясували, що в день ми в середньому приділяємо дитині 12,5 хвилин. З цього часу 8,5 хвилин йдуть на закиди, заборони і т.д. На дружнє спілкування залишається всього лише 4 хвилини! Письменниця Джеймі Харрінгтон знайшла вихід з цієї ситуації, сформулювавши 4 питання, які потрібно задавати своїй дитині кожного дня.

Отже, питання, які варто задавати:
1.Як пройшов твій день?
Якщо спочатку ваш малюк буде говорити «нормально», «все добре» і т.д. не варто одразу налітати з допитом і, що називається, «витягувати розповідь». Можна сказати: «Ну добре, якщо захочеш, потім розкажеш. А ось я сьогодні робив те і те. А сьогодні за день, уявляєш, сталося це і це ». І повірте, навіть найбільш сором’язлива, потайна дитина почне з вами ділитися тим, що у неї на душі.
2. Як справи у твоїх друзів?
Наприклад: «Хто з твоїх друзів, по-твоєму, подобається мені більше за всіх? Чому? Розкажи мені про свого кращого друга. Які якості повинні бути у хорошого друга? Ким зі своїх друзів ти пишаєшся найбільше? Чому? Якби ти дізнався, що твій друг вкрав щось, що б ти зробив?
3. Що хорошого сталося з тобою за день?
Навіть в день коли на вулиці погана погода або в день, коли була складна контрольна робота з математики складно пригадати щось приємне, що сталося з тобою за день. А якщо не згадується, то потрібно самостійно себе розвеселити. Наприклад, незаплановано сходити в кіно, пограти в яку-небудь настільну гру і т.д. Такі фантазії виведуть і вас, і дитину з тяжких роздумів на хвилю позитивних емоцій.
4. Тобі потрібна моя допомога?
Всі ми знаємо, як іноді складно просити допомоги у когось. Дитина, яка не звикла отримувати допомогу в дрібницях, навряд чи звернеться до вас за допомогою в складній ситуації. Тому починайте з малого – запропонуйте допомогти прибрати в кімнаті, допоможіть з домашнім завданням і т.д. Не бійтеся розбалувати сина або дочку, адже чим більше ви допомагаєте по дрібницях, тим вище ймовірність, що в разі серйозного конфлікту дитина прийде за порадою до вас. Втім, це не означає, що потрібно почати робити все замість дитини.
Порада:
Слухаючи розповідь вашої дитини, не перебивайте її і не поспішайте виносити судження, коментуйте тільки тоді, коли вас про це попросять. Не ігноруйте тілесний контакт, обійміть вашого малюка, або візьміть за руку. Якщо ви зараз в поганому настрої або у вас немає часу – чесно скажіть дитині про це і домовтеся, коли ви зможете поспілкуватися пізніше.
Джерело

ЯК ПРОСТЕЖИТИ ЗА ПРОЦЕСОМ НАВЧАННЯ ДИТИНИ

Однією з важливих складових навчання в школі  є домашні завдання, до виконання яких часто залучаються і батьки. 
Ось декілька психолого-педагогічних порад, які допоможуть батькам спокійно простежити за процесом навчання дитини:
1. Не перетворюйте виконання дитиною домашніх завдань у знаряддя тортур.
2. Формуйте позитивну мотивацію виконання домашнього завдання, сформуйте та поясніть дитині його далеку перспективу. Хваліть її успіхи, радійте результатам, пов'язаним з хорошими оцінками.
3. Допомагайте дитині у виконанні домашнього завдання тільки в тому випадку, якщо вона цього потребує.
4. Не намагайтеся виконувати завдання за свою дитину, краще нехай вона взагалі домашнє завдання не зробить, ніж зробите ви.

   Формуйте у дитини культуру розумової праці, поцікавтеся у вчителя, яку додаткову літературу можна використати для якісного виконання домашніх завдань.

Як розвинути в дітей здатність вибачати?

1. Давайте дітям час


Ми не можемо примушувати дітей вибачати когось усупереч їх бажанням. Якщо ми вимагаємо від них сказати про те, чого вони насправді не відчувають, такий підхід не здатний вирішити проблему.

2. Переможців не буває
Коли ви вибачаєте когось, це не слід розглядати як перемогу. Слова «Я ж тобі казав(ла)» не повинні ставати частиною вибачення.

3. Жодних застережень
Якщо при вибаченні робити застереження, воно не буде щирим. «Я вибачу тебе, якщо ти будеш застеляти моє ліжко весь тиждень» – це вимога, а не вибачення.

4. Розширюйте світогляд дитини
Якщо дитина злопам'ятна чи сповнена негативу, найчастіше це відбувається від того, що вона думає лише про себе.

5. Безумовне вибачення
Бувають ситуації, коли об'єкт нашого прощення не бажає його й не вважає, що наше вибачення йому необхідне. Але дитина повинна навчитись вибачати безумовно, навіть якщо це ніким не буде оцінено.

7 відмінностей між мудрим і звичайним батьком:

1. Звичайний батько проводить весь час з дитиною, залишаючи своє хобі і інтереси в тіні. Мудрий батько піклується і про себе. Цьому він і навчає дітей.

2. Звичайний батько цілими вечорами робить шкільні завдання. Мудрий батько вважає, що дитина повинна сама відповідати за них. Якщо щось не виходить, тоді батько приходить на допомогу.

3. Багато батьків намагаються спокутувати провину, купуючи дитині подарунки. Мудрий батько видає чаду гроші на дрібні витрати. Дитина повинна сама вчитися розподіляти гроші і відкладати їх на придбання іграшок. Батькові слід контролювати цей процес і навчати дитину.

4. Часто мами і тата не хочуть розбиратися в причині поганої поведінки дитини. Їм хочеться швидше втихомирити її. Мудрий батько розбирається в причині і намагається допомогти у вирішенні проблеми.

5. Звичайний батько хоче виростити в першу чергу успішну людину. Мудрий перш за все намагається побудувати теплі і близькі стосунки з дитиною.

6. Звичайний батько береже свою дитину від різних проблем, роблячи іноді те, про що його не просять. Мудрі мами і тата в допустимих випадках дозволяють дитині робити помилки. Після допомагають дитині зробити із ситуації висновки.

Принципи виховання дисципліни у дитини:

1. Уважно вивчайте дитину: Ви повинні знати стан її нервової системи. Дії дитини в стані нервового напруження повинні сприйматися батьками як симптом більш глибоких емоційних ускладнень, викликаних критикою, звинуваченнями або покаранням.

2. Відповідайте на почуття дитини. Створіть такі умови, щоб дитина почувалось емоційно захищеною, могла виговоритись, а її негативні емоції знайшли вихід у словах, а не в діях.


3. Якщо без покарання обійтись не можна, то нехай дитина обере його сама. Практика свідчить, що діти, як правило, вибирають більш суворе покарання, ніж хотіли батьки. Але в таких випадках вони вже не вважають його жорстоким, несправедливим і не ображаються на батьків.


4. Дайте зрозуміти своїй дитині, що дисциплінарні проблеми дітей стосуються не тільки дорослих, а є спільними.

5. Не засуджуйте дитину. Пам’ятайте: щоб змінити вчинки дитини, треба зрозуміти її почуття.

Основи інтернет-етикету, яким слід навчити дитину:

Дитина не повинна передавати приватну інформації про себе (прізвище, номер телефону, адресу, номер школи) без дозволу батьків.
Добре, коли дитина розуміє, що потрібно звернутися до батьків або вчителя, якщо хтось турбує її у мережі - відправляє дивні повідомлення, нав'язливо намагається установити контакт.
Потрібно пояснити дитині, що зустрічі у реальному житті із знайомими по Інтернет-спілкуванню не завжди є гарною ідеєю, оскільки люди можуть бути дуже різними у електронному спілкуванні і при реальній зустрічі.


Дитина повинна розуміти, що не варто відкривати файли або посилання на Web-сторінки, отримані від незнайомих людей.

Навчіть дитину бути ввічливими в електронному листуванні. Не варто в електронних листах застосовувати текст, набраний у ВЕРХНЬОМУ РЕГІСТРІ - це сприймається у мережі як крик, і може прикро вразити співрозмовника.

Не потрібно надсилати у листі інформації великого обсягу (картинки, фотографії тощо) без попередньої домовленості зі співрозмовником.

Поясніть дитині: завжди потрібно поводитися у мережі так, як би дитина хотіла б, щоб поводилися з нею в реальному житті.


Комп'ютерна залежність
Вважаєте, що ваша дитина проводить за комп'ютером занадто багато часу?
Ось декілька симптомів психологічної залежності від "віртуального світу", на які потрібно звернути увагу:
• Синдром скасування
Якщо зникає доступ до комп'ютера, дитина стає агресивною і дратівливою, їй нудно, дитину нічого не радує.
• Звуження кола інтересів
Підліток може говорити тільки про комп'ютер і все, що з ним пов'язане. Він ігнорує інші захоплення, не слухає музику, не дивиться фільми.
• Дитина обмежує контакти з друзями
Не підтримує відносини навіть з самими давніми приятелями. Схоже, що в реальному світі він не може адаптуватися і шукає притулку в віртуальному просторі.
Що робити у разі виникнення залежності від Інтернету та комп'ютерних ігор?

✔ Найчастіше батьки цілком передбачуваним чином реагують на те, що дитина занадто багато часу проводить у віртуальному світі - забороняють комп'ютер. Але якщо підліток дійсно страждає від залежності, то такий крок не дасть нічого, окрім нових переживань.
✔ Батькам варто, насамперед, зрозуміти, в чому справа. Якщо дитина користується комп'ютером для отримання інформації, розваги і спілкування, можливо, проблеми і не існує?
✔ Якщо ж підліток дійсно занадто занурений у віртуальний світ, то мова може йти не про залежність, а про підліткову депресію. І в цьому випадку потрібно не відбирати комп'ютер, а лікувати депресію.
✔ Справитися самостійно з комп'ютерною залежністю (як і з будь-якої іншої залежністю) важко. Доведеться переглядати спосіб життя і свої відносини з навколишнім світом. І замислюватися про це потрібно не тільки підлітку, але і його батькам. Приміром, якщо, повертаючись з роботи, тато відразу ж сідає до комп'ютера, немає нічого дивного в тому, що дитина робить так само.
✔ Здоровий підліток здатен бачити різницю між реальним і віртуальним світом. Інша справа, що, якщо вдома школяр не знаходить розуміння, віртуальний світ виявляється кращим.


ТОП 10 сайтів для дітей українською мовою


     Щоб ваших дітлахів на затягнули сумнівні місця всесвітньої павутинки – запропонуйте їм перелік сайтів та блогів, перевірених і безпечних: для розваг, навчання та розвитку.

Що робити, якщо дитина - агресор?

✔ По-перше, дорослі повинні розглядати факт дитячої агресії, як свідоцтво своїх батьківських помилок, а не як дитячу провину.

✔ По-друге, подивитися на свої педагогічні звички і змінити все, що робить вашу дитину безправним у власній родині.

✔ По-третє, тактично і спокійно поговорити з дитиною. Часто дітей-заводіїв цькування просто забавляє і здається їм невинною грою. Таким дітям потрібно чітко зазначити, що те, що відбувається – не жарт, а жорстоке поводження з іншою людиною, і наголосити на неприпустимості такої поведінки. Нерідко саме таке визначення повертає маленького агресора в сферу нормального спілкування.

✔ Якщо ж такі заходи не призводять до бажаного результату, значить, причини дитячої агресивності знаходяться глибше в її характері або в шкільній ситуації. Тоді потрібно звертатися за кваліфікованою допомогою до фахівців.

12 підказок люблячим батькам:

1. Питання №1: «Я виховую слухняного чи успішного?»

2. Коли дитина Вас не слухає, згадуйте питання №1.

3. Навіть найменший краще мами знає тепло йому чи холодно, хоче він їсти чи вже ні, подобається йому щось чи не подобається.

4. Діти копіюють батьків. Немає сенсу лаяти за недоліки, які вони взяли у Вас.

5. Частіше давайте дитині вибір. Наприклад: що (і скільки) поїсти, у що грати, де гуляти... Так малюк вчиться.

6. По можливості, не заважайте отримувати негативний досвід. Нехай помиляється: досвід краще нудьги.

7. Краще страхувати дитину на небезпечних «лазійках», ніж лякати його можливими небезпеками. Питання №1, пам'ятаєте?

8. Дбайте про дитину в тому, в чому вона не може про себе подбати, і не забирайте у неї права робити для себе те, що вона вже може.

9. Кращий спосіб навчання - робити разом.

10. Коли дитині погано, її треба не вчити, а любити: теплі обійми і ласкаві слова - все, що потрібно.

11. Те, що Ви сильніші, ще не означає, що Ви завжди праві.

12. Відмінний спосіб обмежити час за екраном - численні гуртки та секції. Найкращі і найцікавіші.


Підлітковий сленг і культура мови

   Чому виникає сленг у підлітка?
Часто сленгові слова підлітка можуть бути зрозумілі тільки його оточенню. Деякі підлітки використовують сленг для того, щоб шокувати оточуючих, а також протистояти соціуму і його правилами. Крім цього, сленг у підлітка з’являється в тому випадку, якщо він володіє скупим словниковим запасом.
Що ж робити з підлітковим сленгом?
✔ По-перше, уважно простежити за власною мовою для того, щоб упевнитися, чи не проскакує чи іноді й у Вашій промові щось подібне.

✔ По-друге, постарайтеся з’ясувати, чи розуміє підліток значення тих слів, які вживає. У більшості випадків, підлітки, усвідомивши безглуздість того чи іншого слова, перестають його вживати.

✔ По-третє, намагайтеся періодично пояснювати підлітку те, що сленг шкодить культурі мови.


Шкільні страхи: як з ними боротися (поради батькам)

✔ По-перше, треба виявити причину шкільного страху. Найчастіше обставинами, що провокують страх, є занадто вимогливі батьки. Тобто їх очікування стосовно успішності дитини. Звісно кожен батько хоче бачити свою дитину найкращою, проте якщо очікування були завищені, то невдачі дитини можуть спричинити виникнення страху перед батьками, за невиправдання надій.

✔ Потрібно, щоб дитина повсякчас відчувала підтримку з боку батьків та близького оточення. Особливо відчуваючі підтримку діти виховують впевненість у собі, у своїй захищеності.

✔ Визнання справжніх досягнень дитини надасть їй упевненості, гордість за власні успіхи.

✔ Не потрібно карати дитину за невдачі у школі, шляхом обмеження її привілеїв вдома. Це, швидше за все, викличе протест з її боку.

✔ Завжди потрібно говорити з дитиною, Спілкуватися з нею про те. що її турбує, про що вона думає. Якщо дитині важко сформулювати свої страхи, то можна пограти з нею у рольові ігри, де вона зможе реалізувати усі свої переживання і виразити їх словами. Наприклад, розіграти якусь пригоду тощо.

✔ І наостанок: батькам потрібно слідкувати за своїм емоційним станом. У родині, де батьки завжди сваряться, де царює хаос і крик, дитина ніколи не знайде необхідної підтримки.


Синдром випускника: звідки раптовий спад у навчанні і що з цим робити


Буває, що учень, який вступив до 10 класу після складних іспитів і рік добре провчився, раптом у випускному класі втрачає позиції з усіх предметів. І це при тому, що попереду випуск зі школи, складання ДПА та ЗНО і взагалі – вихід у доросле життя.
Випускний клас – серйозне випробування для всієї родини, і підліток, потрапляючи до центру уваги, не завжди готовий до цього, і взагалі часом складається враження, що йому все набридло, і школа не потрібна, і про вступ думають лише батьки…
Що робити, якщо мотивація у навчанні наближається до нуля, час минає, а майбутній абітурієнт не реагує на умовляння? Виявляється, в американських однолітків та сама проблема, і психологи розробили методи подолання подібних кризових ситуацій. Термін sophomore slump описує саме такі випадки: коли на другий рік після вступу до старшої школи починається різкий спад у навчанні, зниження мотивації, складається загальний негативний емоційний фон.
Іноді ви бачите, що на другий рік знижується рівень ініціативи, мотивація, ентузіазм. Не варто перейматися – це нормальний етап розвитку підлітка.
Треба не панікувати, а застосовувати чотири нескладні рекомендації.
1. Виявіть причину. У багатьох підлітків спад обумовлений втомою після виснажливого вступу до старшої школи і потім першого року адаптації. Інші починають замислюватися про власне майбутнє, їх переслідують сумніви. Запитання, які найчастіше виникають у старшокласників, – чи до тих цілей вони прямують, чи це їхні мрії, плани та прагнення, чи не роблять вони це для інших других людей – батьків або вчителів.
Звичайно, щоб розібратися з собою, власними цілями і вподобаннями, необхідна допомога фахівця, об’єктивні тести з профорієнтації, щоб думка батьків чи вчителів була не єдиною відправною точкою.
Для подолання втоми від власне процесу навчання є спеціальні рекомендації. Щоб уникнути відчуття рутини, варто урізноманітнити способи отримання знань, а також додати якісь заняття, що не стосуються програми школи чи підготовки до вишу, але важливі для підлітка. Бо кожній дорослій людині важливо почуватися унікальною і самодостатньою особистістю. Успіхи в позашкільних заняттях сприятимуть і прогресу в навчанні.
2. Поговоріть з підлітком. Коли ви бачите серйозні зміни в поведінці вашої дитини, це вже привід для розмови. Уважно слухайте, підкреслюйте свою щиру зацікавленість. Підлітки часто скаржаться, ніби батьків насправді не цікавить, що відбувається у житті їхніх дітей. Крики й дорікання, приниження гідності підлітка менш за все сприяють взаєморозумінню.
3. Зверніться по допомогу до школи. У більшості шкіл є психологи, окрім того, є сенс порадитися з учителем дитини. Також варто дізнатися, які цікаві заходи проводять у школі після уроків.
4. Не засмучуйтеся через низькі оцінки. Батьки завжди переймаються, чи вступить їхня дитина до вишу з такими оцінками, чи не стануть низькі бали на заваді втіленню мрії. Проте реальність свідчить, що ваш випадок, скоріше за все, типовий для цього покоління, і середній бал напевне буде приблизно таким самим. Окрім того, для вступу будуть потрібні знання, а не лише оцінки зі школи, а для їх закріплення і систематизації дуже важлива психічна врівноваженість дитини.
Постійна фіксація батьків на низькій успішності, на недостатньому використанні потенціалу лише заважає здоровому розвитку особистості, яка дорослішає.

При цьому, визнаючи дорослість своєї дитини, не варто залишати її наодинці з труднощами. Деяким дітям все ще потрібна допомога в навчанні, і їм потрібна підтримка батьків.


7 способів дізнатися, як справи в школі, не питаючи у дитини:
 "Ну, як справи в школі?"


1. З ким би ти хотів сидіти в класі? А з ким би не хотів? Чому?
2. Розкажи мені що-небудь смішне. З чого ти сьогодні сміявся?
3. Розкажи мені про найкраще місце в школі.
4. Яке найдивніше (найбільш дивне) слово ти почув сьогодні?
5. Яке слово вчитель найчастіше сьогодні повторював?
6. Чого б тобі хотілося менше робити в школі?
7. Якби ти міг помінятися з кимось в класі місцями, хто б це був? Чому?


Стратегії спілкування з донькою-підлітком


П'ять стратегій спілкування з донькою-підлітком, які здатні зміцнити довірливі стосунки з нею.
Іноді стосунки між матір'ю й донькою складаються непросто. Особливо ця проблема загострюється в підлітковий період, коли дівчатка відвертаються від своїх матерів і зближуються із друзями. Мами намагаються подолати неприйняття доньок, при цьому відчайдушно докладають зусиль, аби захистити їх від болю, якого вони самі, можливо, зазнали в підлітковому віці. Іноді спілкування між ними зовсім припиняється, а разом з ним і чітке розуміння того, що відбувається в житті доньки.
Чи можна знести стіну підліткового мовчання? Якщо коротко, то так, налагоджуючи справжній зв'язок за допомогою щирого спілкування. Довірливе спілкування допомагає мамі й доньці по-справжньому побачити одна одну такими, якими вони є; відмовитись від нездійсненних надій і очікувань, припинити приймати захисну позу й почати серйозно слухати одна одну.
Простіше кажучи, така форма спілкування є міцним фундаментом добрих стосунків. І коли йдеться про мам та їхніх доньок-підлітків, вона може суттєво змінити ситуацію. Далі пропонуються п'ять стратегій створення більш широких можливостей для справжнього спілкування у стосунках між матір'ю й донькою.
1. Почніть з чистого аркуша
Більшість батьків час від часу займаються «випадковим» вихованням дітей, тобто роблять те, чого не мали наміру робити систематично, і виявляються заручниками становища, в якому впроваджені елементи виховання стають неефективними.
Докоряти собі за те, що вже було зроблено, – марна трата енергії. Час не повернути назад, тому почніть із чистого аркуша, давши собі обіцянку зробити свідомий вибір і йти вперед.
2. Відмовтесь від нездійсненних надій та очікувань
Часто у стосунках найсильніше нас ображає або розчаровує те, що поведінка інших людей не відповідає нашим очікуванням. Чим більше надій ми на неї покладаємо, тим сильніше біль і розчарування в результаті, коли ми бачимо, наскільки нездійсненними вони виявились.
У чому ж проблема? Ми не можемо контролювати поведінку інших людей – це твердження особливо правильне у ставленні до наших власних дітей. Проте той факт, що вони «наші», примушує нас ще міцніше чіплятися за власні очікування.
Припинивши перейматися із приводу часу та якості вашого спілкування з донькою, ви отримаєте можливість прийняти його й більше не зациклюватись на тому, яким воно повинно бути. І тим самим дасте старт побудові нових, більш здорових моделей спілкування.
3. Слухайте шанобливо
Для того щоби спілкування залишалось відкритим, донька повинна відчувати емоційну безпеку, звертаючись до вас зі своїми запитаннями. Дівчата-підлітки хочуть, щоб їх чули, а не читали їм нотації. Вони не хочуть, щоб кожний їхній учинок перетворювався на «можливість навчання (тобто повчання)».
Шанобливо слухати означає налаштуватись на те, що кажуть нам наші доньки, і, що ще важливіше, на те, що вони відчувають. Коли ви реагуєте на їхні слова, проявляйте емпатію й не намагайтесь давати готові відповіді. Повторюйте те, що каже ваша донька, можна навіть дослівно: «Так, розумію. Ти дуже схвильована з приводу завтрашнього уроку фізкультури». Промовляючи її власні слова, ви демонструєте доньці, що почули її та розумієте її почуття.
4. Зберігайте спокій
Здатність залишатися спокійною, чим би не поділилася з вами ваша донька, дуже важлива, якщо ви хочете, щоб вона продовжувала довірливо спілкуватися з вами. Без цього ви не зможете дізнаватися про дійсно важливі події та хвилювання, тобто про те, що змушує батьків озиратись назад і питати себе: «Як же я міг (могла) пропустити це?».
Для того щоб ваша донька відчувала, що може спокійно й безпечно звертатись до вас, цілком імовірно, вам доведеться прикусити язик або піти у відокремлене місце, щоб запобігти емоційній реакції в даний момент. Це дуже важливо, навіть коли (або особливо коли) вона приходить до вас із такою ситуацією, яка примушує ваш внутрішній сигнал тривоги звучати неймовірно голосно.
Боріться з бажанням негайно перервати дитину фразою: «Що ж ви наробили із друзями!», зберігайте спокій, кивайте головою й дякуйте доньці за відвертість. Якщо ця інформація вимагає якихось ваших дій, зробіть паузу, щоб зібратися з думками та висловитись без погроз.
5. Діліться своїми історіями
Дівчата люблять слухати про інших підлітків, які пройшли через складні ситуації та змогли з ними впоратись; є щось утішне у знанні, що не тільки ти можеш відчувати себе ізольованою або неправильно зрозумілою. Тому доньки із задоволенням слухають також і мамині історії (навіть не дуже втішні та схвальні).
Не існує більш швидкого способу зламати бар'єри й дати вашій доньці шанс побачити вас такою, якою ви є насправді, ніж розповісти їй про проблеми, з якими ви зіштовхувались у підлітковому віці, про те, як вони вплинули на вас тоді та який вплив мають на вас (уже дорослу жінку) зараз. Приділяйте час тому, щоби показати свою вразливість і довірити її вашій доньці, і, швидше за все, вона побачить вас у зовсім новому світлі й сама відкриється зовсім по-новому.

ЯК РОЗМОВЛЯТИ З ДИТИНОЮ?

55 фраз, які покращують спілкування.

         У пориві емоцій ми дуже часто говоримо дітям те, чого не сказали б у спокійному стані. Тимчасом у спілкуванні з дітьми значення має кожне слово.
Для виховання емоційно здорової дитини і дитини-оптиміста батькам просто необхідно намагатися перефразувати свої негативні висловлювання-кліше у позитивні. Спробуйте — і результат приємно вас здивує.
Jim Daly
Не бігай по калюжах!Обійди калюжу.
Не кричи!Говори тихіше, будь ласка.
Не їж швидко!Прожовуй їжу гарненько.
Знову безлад!Прибери, будь ласка.
Скільки тебе ще чекати?!Нам час іти, попрощайся.
Куди поліз?Відійди / спустися, будь ласка.
Впадеш!Будь обережний.
Будеш плакати!Подумай про наслідки.
Посковзнешся!Уважно дивися під ноги.
Промокнеш!Візьми парасольку / одягни гумові чоботи.
Не біжи!Іди спокійним кроком.
Не поспішай!Ти встигнеш.
Я тобі українською мовою кажу!Почуй мене, будь ласка.
Досить уже!Пора закінчувати, час вийшов.
Скільки можна говорити?Мені довелося повторити кілька разів, виконай моє прохання, будь ласка.
Я вже не знаю, як з тобою розмовляти!Давай знайдемо рішення, яке влаштує нас обох.
Ти що, глухий?Почуй мене, будь ласка.
Ти що, сліпий?Зверни увагу на це, будь ласка.
Тобі не соромно?Твій вчинок дуже засмутив нас / Подумай про свій вчинок.
Хто тобі дозволив так розмовляти?У нашій родині так не розмовляють.
Я ж казала, що так буде!Зроби висновок і більше не повторюй цих помилок.
Тобі це не вдасться!Спробуй, не спробуєш — не дізнаєшся.
Я не знаю!Спробуймо знайти відповідь на це питання разом.
Я тебе не розумію!Уточни ще раз, що ти маєш на увазі.
Ти не правий!Це твоя думка.
Я сказала — ні!Я висловила свою думку про це, вона не зміниться.
Тому що я так сказав!Бо це рішення схвалили батьки.
Ніяких цукерок!Солодке — на десерт.
Як мені це набридло!Я не налаштована це обговорювати зараз, давай поговоримо після вечері.
Ти хіба не знаєш, котра година?Вже пізно,час спати.
А я не втомилася?Я розумію тебе, ми всі втомилися.
Закрий рота! (коли дитина плаче)Я не зможу тобі допомогти, тому що просто не чую тебе.
Зараз дістанеш!Я дуже засмучений і можу сказати або зробити те, про що ми обидва будемо потім шкодувати.
Досить мені заважати!Займися поки своїми справами. Я звільнюся, і ми затіємо дещо цікаве!
Ти що, з глузду з’їхав?!Я неприємно здивований твоїм вчинком!
Це дорого!Сьогодні у нас заплановані інші покупки.
Що з тебе виросте ?!Твої сьогоднішні вчинки вплинуть на все твоє життя, подумай про це.
Вимкни телевізор!Телевізор перегрівся, йому потрібен відпочинок.
Сідай краще за уроки!Час іде, зроби уроки, а потім займешся...
На кого ти схожий!Я тебе не впізнаю сьогодні.
От коли я був дитиною, я не був таким як ти...Ти можеш помилятися і робити помилки, однак, головне, –  зробити з них висновки і не повторювати більше.
У моєму дитинстві цього не було!Я був би радий мати в дитинстві таку іграшку!
Годі плакати через дурниці!Я розумію, для тебе це важливо, подумаймо, що можна зробити.
Опануй себе! / Вгамуйся!Якщо ти заспокоїшся, ми зможемо знайти рішення.
Дивись, куди йдеш!Уважно дивись перед собою.
Та хто з тобою буде дружити!З ким ти хотів би подружитися?
Опануй себе! / Вгамуйся!Тобі потрібно заспокоїтись, потім ми зможемо поговорити.
Ти мене обманюєш!Мені дуже важливо, щоб ти сказав правду, інакше я не зможу тобі більше довіряти.
Було б чим хвалитися!Ти впевнений, що цим можна пишатися?
Захворіти хочеш ?!Ти знаєш: якщо захворієш, тобі доведеться сидіти вдома і пропустити багато цікавого.
Ось тато прийде з роботи, я йому все розповім!Мені доведеться розповісти все татові. Напевно, твій вчинок засмутить його.
У всіх діти, як діти...Я люблю тебе незважаючи ні на що, але іноді твоя поведінка дуже мене засмучує!
Невже так складно зрозуміти?Що саме тобі не зрозуміло?
Прийдемо додому — я поговорю з тобою інакше!Сьогодні мені доведеться позбавити тебе ... через твою поведінку.
Невдячний!Ми дуже стараємося, щоб у тебе було все необхідне. І нас засмучує твоє ставлення.

 

ПІДЛІТКОВІ КОМПЛЕКСИ: ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ ПОЛЮБИТИ СВОЮ ЗОВНІШНІСТЬ (А ТАКОЖ СТАТТІ ПРО ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНИХ ПІДЛІТКІВ І НЕ ТІЛЬКИ)


Януш Корчак. Поради батькам

Василь Сухомлинський. Поради батькам

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ БАТЬКІВ ЗА ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ








Рекомендації  батькам щодо профілактики перебування дітей у небезпечних інтернет-спільнотах

1. Не панікуйте, станьте для дитини другом, звертайте увагу, коли прокидається дитина, чи спить вона в ранні години, як дитина їсть (з апетитом, без апетиту).

4. Приділяйте більшу увагу психологічному стану дитини (запитуйте: «Як твої справи?», «Ти чимось засмучений(на)?», «Що приємного сталося сьогодні?»).

5. Цікавтеся життям дитини: «Що тобі подобається?», «Розкажи про своїх друзів», «Яку ти любиш музику? Я хочу послухати її з тобою» тощо.

6. Стежте за шкірними покровами дитини, відмічайте наявність пошкоджень. Особливу увагу звертайте на пошкодження у формі кита, метелика, видряпані букви та слова, подряпини, опіки (припікання) та іншого роду пошкодження.

7. Намагайтеся заповнити вільний час дитини спортивними секціями, домашніми справами, сімейними розвагами, відволікти дитину від мережі Інтернет.

8. Перевіряйте облікові записи (акаунти) дитини в соціальних мережах та групи, до яких входить акаунт.10. Обов’язково цікавтеся, які фото- та відеофайли є в ґаджетах дитини.

11. Встановіть функцію «батьківський контроль» на всіх ґаджетах дитини і на вході в мережу Інтернет.

При виявленні таких груп або факту вступу дитини в одну з таких груп просимо негайно інформувати:

•кіберполіцію (https://www.cybercrime.gov.ua – цілодобово);

• районний відділ поліції (102);

· адміністрацію навчального закладу;

· звертатись за телефонами Національної дитячої «гарячої лінії» – 0 800 500 225 та 116 111 (безкоштовно).

Поради батькам щодо профілактики булінгу


• Вислухайте свою дитину і запевніть її, що вона має право бути у безпеці.

• Докладно з’ясуйте факти. Занотуйте, що і коли трапилося.

• Допоможіть вашій дитині зрозуміти, що є різниця між “донести”, “пліткувати” чи “розповісти” і доповісти. Щоб доповісти, потрібна сміливість. Доповідають не для того, щоб створити проблеми для іншого учня, а для того, що захистити всіх учнів.

• Домовтеся про зустріч для бесіди з учителем вашої дитини/ підлітка, іншим вчителем, якому ваша дитина/підліток довіряє, або директором чи заступником директора школи, психологом.

• Хоча це й важко, намагайтеся  зберігати спокій, щоб ви могли підтримати вашу дитину і запланувати разом з нею порядок дій.

• Дотримуйтеся свого плану. Слідкуйте за поведінкою вашої дитини. Якщо ваші зустрічі з персоналом школи не допомогли зупинити булінг, прийдіть до школи ще раз і поговоріть з директором. Виконуйте ті кроки, що були узгоджені на зустрічі.

· Поговоріть з інструктором або тренером, якщобулінг має місце під час позашкільної діяльностічи спортивних заходів. Зверніться до поліції, якщо булінг містить кримінальну поведінку, таку як напад із сексуальною метою або застосування зброї, або якщо загроза безпеці вашої дитини знаходиться у самій громаді, а не у школі.

  Пам'ятка батькам щодо забезпечення безпеки дітей на залізничному транспорті!

Залізниця - це зона підвищеної небезпеки, де головним травмуючим фактором був і залишається наїзд рухомого складу, висока напруга в контактній мережі,можливість падіння з висоти. Знаходження дітей в зоні залізниці може бути смертельно небезпечно.

Однак, нехтуючи існуючими нормами поведінки, деякі хлопці та дівчатасамостійно знаходяться на залізничних коліях і об'єктах транспортної інфраструктури, чіпляються за автозчеплення і підніжки вагонів. Витівка незалишається безкарною, діти отримують травми різної тяжкості.Збереження життя і здоров'я дітей - головний обов'язок батьків.З метою профілактики дорожньо-транспортних пригод за участю неповнолітніх, збереження життя і здоров'я дітей: Формуйте у дітей навички забезпечення особистої безпеки. Проведіть з дітьми індивідуальні бесіди, пояснивши важливі правила, дотримання яких допоможе зберегти життя. На залізниці заборонено залишати дітей без нагляду - це може привести до трагічних наслідків. Завжди пам'ятайте, що перебуваючи на залізничних об'єктах, дітей необхідно міцно тримати за руку або на руках.Залізниця не місце для ігор, а зона підвищеної небезпеки!

Бережіть власне життя та життя Ваших дітей!

Будь-яке стороннє втручання в діяльність залізничного транспорту загрожує серйозними наслідками, воно переслідується за законом і тягне за собою кримінальну та адміністративну відповідальність (за порушення правил безпеки дітьми відповідальність несуть батьки). Попередьте дітей - накладення на рейки сторонніх предметів, закидання поїздів камінням і інші протиправні дії можуть спричинити за собою загибель людей!

Нехай Ви і Ваші діти завжди будуть здоровими!  

 Як захистити себе від зараження коронавірусом — інструкція


Заходи індивідуального захисту, яких рекомендує дотримуватися ВООЗ

• Регулярно обробляйте руки спиртовмісним засобом або мийте їх з милом. Якщо на поверхні рук присутній вірус, то їх обробка таким засобом або миття з милом вб'є його.
• Тримайтеся на відстані не менше одного метра від людей, які кашляють або чхають. Це необхідно для того, щоби не вдихнути краплі, що виділяються з носа або рота іншої людини, яка може бути інфікована вірусом COVID-19.
• Мінімізуйте контакт рук з очима, носом і ротом, оскільки своїми долонями ми торкаємося безлічі предметів, на які міг потрапити вірус. Таким чином, вірусні частинки при дотику до очей, носа або рота можуть потрапити до організму.
• Кашляючи або чхаючи, прикривайте рот або ніс згином ліктя (але не долонею) або серветкою, яку після використання варто відразу ж утилізувати.
• Відчувши нездужання, залишайтеся вдома. Зверніться за медичною допомогою, якщо у вас підвищилася температура, з’явився кашель або дихання стало ускладненим.

Здоровий спосіб життя – запорука здоров’я дитини

Здоров’я нації сьогодні – загальнодержавний показник, який віддзеркалює рівень соціально-економічного розвитку суспільства. Умови сьогодення свідчать про актуальність проблеми збереження здоров’я дітей в Україні, оскільки майже 90% дітей дошкільного віку, учнів і студентів мають відхилення у здоров’ї.
За даними різних соціологічних опитувань щодня курять 11% учнівської молоді (16% – серед хлопців, 7% – серед дівчат). Вперше починають курити хлопці в 11 років, дівчата – в 14-15 років.
Перший досвід вживання алкоголю діти набувають в 11 років. Зокрема встановлено, що хлопці частіше за дівчат починають експериментувати з алкоголем.
Найпопулярнішим алкогольним напоєм серед учнівської молоді є пиво (0,5 лпива=30-60 ггорілки залежно від міцності напою). Водночас популярними також є «слабкоалкогольні напої» – джин-тонік, ром-кола, напої, що складаються із соку та горілки, тощо.
Відомо, що поряд із зазначеними чинниками набувають актуальності порушення інших компонентів збереження здоров’я дітей, що пов’язані із нераціональним харчуванням та низькою фізичною активністю дітей.  Зокрема встановлено, що регулярно снідають у будні дні лише 2/3 української учнівської молоді (64%) та 83% – по вихідним. Достатню кількість фруктів (більше одного разу на день) споживають лише 17% опитаних учнів, овочів – тільки 22% учнів.
Майже половина серед усієї опитаної учнівської молоді віком 11-17 років щодня, як у будні, так і у вихідні, проводять до трьох годин за комп’ютером у мережі інтернет.
Основні поради батькам для збереження здоров’я дитини:
Створити сприятливий емоційний клімат в родині, дружні взаємовідносини між батьками й дітьми.
Відповідальне ставлення батьків до здоров’я дитини та власного. Для того, щоб навчити дитину принципам здорового способу життя батьки повинні подавати приклад та самі дотримуватися тих же принципів.
Створити сприятливі умови для фізичного та психічного розвитку дитини. Спільні активні заняття спортом захоплюють дітей, дозволять покращити фізичний та нервово-психічний розвиток дитини. Запишіть Вашу дитину в спортивну секцію. Запропонуйте дитині вибрати ту спортивну секцію, яка їй найбільше подобається. Це дозволить не тільки зміцнити здоров’я але й розширити коло спілкування з новими друзями.
Дотримання принципів раціонального збалансованого харчування особливо актуальним є в ранньому віці, коли відбувається активне формування систем і організму дитини. Намагайтеся, щоб на Вашому столі були тільки корисні продукти і здорова їжа. Виключіть з раціону сім’ї шкідливі продукти, наприклад, газовані напої, чіпси, фаст-фуд, шоколадні батончики, а також обмежте жирне, смажене і копчене. Слідкуйте за об’ємом їжі, який їсть малюк, і не допускайте переїдання.
Дотримуйтесь вдома режиму дня для дитини – повноцінний міцний сон, прогулянки на свіжому повітрі. Слідкуйте за тим, щоб дитина не проводила багато часу біля телевізора або комп’ютера. Дотримання режиму дня дисциплінує дитину та допомагає встигнути виконати всі завдання в школі та є корисним в подальшому кар’єрному рості вже дорослої людини.
Негативне ставлення дорослих до алкоголю та паління є прикладом для дитини. Розуміння шкідливих наслідків тютюнопаління та вживання алкоголю певною мірою застереже Вашу дитини від цих кроків.
Достатня трудова активність, заохочення дітей до посильної праці. Спільна праця батьків та дітей згуртовує родину, дозволяє виробити стереотипи поведінки в майбутній родині Вашої дитини.
Утримання в чистоті тіла, одягу і приміщення.
Розумні вимоги до дитини, спільні ігри, проведення дозвілля (прогулянки в ліс, парк, на ковзанку, лижні прогулянки, спільне читання, малювання тощо).
Займайтесь всією сім’єю загартовуванням. Загартовування зміцнює імунітет дитини і дорослих, піднімає настрій і поліпшує самопочуття.

Формування навичок здорового способу життя в дитини є важкою спільною працею батьків та дітей, допоможуть зміцнити здоров’я дитини, покращити її самопочуття та запобігти розвитку різноманітних захворювань у дітей.
   ЗОЛОТІ ПРАВИЛА ВИХОВАННЯ 
                         ЩАСЛИВИХ ДІТЕЙ
1. Не марнуйте часу дитини.
Створивши сприятливе середовище можна підвищити коефіцієнт розумового розвитку маляти на 25-30 одиниць чи, навпаки, знизити його на 50-80 одиниць, якщо життя дитини нудне, одноманітне, безрадісне. Тому не гайте часу. У ранньому дитинстві мозок найкраще сприймає нове, накопичує знання. Пізніше засвоїти їх набагато важче.
2. Формуйте самоповагу.
Власний образ, закріплений свідомістю, є визначальним на роботі, при виборі друзів, у сім’ї. Висока самооцінка додає сміливості, впевненості, вміння ризикувати. Діти повинні усвідомити, що успіх, майбутній добробут залежать від них самих.
3. Навчіть дитину спілкуватися.
Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: щира любов до батьків (дає відчуття захищеності); приязне ставлення до навколишніх (не лише до близьких та рідних); зовнішня привабливість (одяг, манери); можливість спостерігати правильне соціальне спілкування (поведінка батьків, учителів, ровесників); висока самооцінка, а звідси – впевненість у собі; середній (як мінімум) запас слів; вміння підтримувати розмову.
4. Пильнуйте, щоб дитина не стала «телеманом».
Телевізор, відео, ПК, як злі чарівники, здатні красти в неї години, дні й роки. За соціологічними даними маля перебуває перед блакитним екраном в середньому 50 годин на тиждень. Отож на час вступу до школи витратить на сидіння біля екрана часу більше, ніж студент коледжу на чотирирічне навчання. Перегляд телепередач гальмує в дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А нею визначається розвиток мови. Отож з часом у дитини можуть виникнути ускладнення при спілкуванні. “Телемани” стають червоними, їхні дії визначаються миттєвою реакцією, завдаючи шкоди осмисленню та обговоренню події. Телепередачам слід протиставити заняття спортом, музикою, читанням, корисною домашньою роботою тощо.
5. Виховуйте відповідальність, порядність.
Потрібно не лише пояснювати, що добре, а що — погано, а й закріплювати гарні навички, карати за негідні вчинки. За приклад має слугувати гідна поведінка батьків.
6. Навчити дитину шанувати сім’ю.
Щоб виростити ніжних і люблячих дітей, оточіть їх піклуванням, ласкою з перших днів життя. Гармонійне сімейне життя – це, насамперед, т.о прав’я у стосунках, відповідальність перед коханою людиною, бажання робити для неї добро, ніжність та взаємна повага. Добрі стосунки, любов і повага в сім’ї виховують краще за будь-які лекції.
7. Подбайте про гарне оточення дитини.
Якщо ви живете на соціально-психологічному смітнику, дітям важко буде вийти з нього, розповсюджуючи пахощі троянди. Оточення впливає на моральні орієнтири, поведінку дітей. Тому уважно придивіться, з ким товаришують ваші діти, поцікавтеся репутацією школи, яку вони відвідують.
8. Привчайте дитину до праці.
Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий успіх своїх дітей. Отож, подбайте, щоб вони без примусу набули трудових навичок, допоможіть заповнити їхнє життя цікавими й корисними справами, що вимагають певних зусиль на шляху до успіху. Хай вчаться долати труднощі, впевняться, що можуть впоратись з будь-якою справою. Але все це має бути цікавою, захоплюючою грою, а не важкою необхідністю
 9. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі.
Нехай все перепробують, нехай вчаться на власних помилках. Треба, щоб вони якнайчастіше брали участь у сімейних нарадах. Нехай якнайраніше привчаються робити щось для інших, що в них добре виходить. Спілкуйтеся з дітьми! Якщо у важку хвилину ви опинитеся поруч як друг, а не бос, (так найчастіше буває вдень), дитина, можливо, довірить вам болючу таємницю і прислухається до ваших порад.
 10. Будьте вимогливими.
Діти із високою самооцінкою, почуттям власної гідності, вмінням робити щось краще за інших виховуються, як правило, у сім’ях, де до них ставлять високі вимоги: дотримуватися порядку в домі, організовувати своє дозвілля, гідно поводитися.


Як не поводитися батькам під часпідліткового бунту 


ЯК ЗАПОБІГТИ ДИТЯЧИМ СУЇЦИДАМ: ПОРАДИ БАТЬКАМ ВІД ОПЕРАТИВНИКІВ ДЕПАРТАМЕНТУ КІБЕРПОЛІЦІЇ (+СПИСОК АКАУНТІВ)
  
Алгоритм дій зловмисників, які доводять дитину до самогубства, ознаки участі дитини у подібних групах у соціальних мережах, список облікових записів, які реєструвалися з території України, а також контакти підрозділів кіберполіції, куди слід звертатися у разі виявлення небезпеки – що необхідно знати батькам, аби вберегти дитину від суїциду.
Департамент кіберполіції Національної поліції України повідомляє про виявлення у соціальних мережах небезпечних груп, в яких дітей доводять до самогубства.
Фанати таких спільнот називають себе «китами», тому що ці тварини асоціюються у них зі свободою. Використання поняття «кити» («летючі кити»), можливо, пояснюється тим, що цей вид ссавців – один з небагатьох, представники якого добровільно можуть звести рахунки з життям.
Подібні суїцидальні спільноти називаються «Море китів» і «Тихий дім». Відтак у всіх прихильників «моря китів» і «тихих будинків» на особистих сторінках зображені відео або малюнки з літаючими китами.
Нелюди, що організували цю систему, працюють наступним чином.
Для того, аби вступити в такі групи, потрібно подати заявку для вступу до неї та написати певний текст у себе на сторінці.
Якщо адміністрація групи затвердить кандидатуру, то буде проведено невеличке психологічне вивчення особи та її готовності до самогубства через спілкування в приватному чаті.
Наступне повідомлення буде із завданням (опис завдання, та час який надається на його виконання). Виконання кожного завдання, потрібно фіксувати на фото або відео. На кожне завдання надається обмежений час. Якщо учасник не встигає його виконати, то його виключають з групи.
Всього дається 50 завдань («квестів») (у фейкових спільнотах – від 13 до 50 «квестів», це залежить від адміністратора).
Адміністратор групи схиляє дитину до виконання завдань (квестів), причому практично всі завдання передбачають нанесення дитині власноруч каліцтв або заподіяння болю. Всі ці «квести» в обов’язковому порядку знімаються на відео.
Коли адміністратор групи впевнений в тому, що дитина готова до самогубства, створюється аудіо з музикою, в якому дитина виступає в головній ролі. У ролику оговорюються усі її проблеми, які вона озвучила «провіднику». Єдиний вихід із усіх проблем, який озвучується в цьому «творі», – вчинити самогубство. Перед цим дитина слухає аудіозапис і робить останній крок.
Фінальне завдання – покінчити життя самогубством та зафіксувати момент смерті на камеру в режимі online. Відеозаписи в подальшому продаються в мережі Інтернет або в Darknet.
У зв’язку з цим батькам, щоб не допустити потрапляння дітей у такі групи, рекомендується:
– приділяти більшу увагу психологічному стану дитини;
– перевіряти шкіряні покриви дитини на наявність пошкоджень. У разі їх виявлення – з’ясовувати обставини, за яких вони з’явилися. Особливу увагу звертати на пошкодження різного роду у формі кита;
– перевіряти облікові записи (акаунти) дитини в соціальних мережах та групи, до яких входить акаунт. Перевіряти вміст спілкування у приватних чатах;
– звертати увагу на коло спілкування дитини;
– намагатися зайняти вільний час дитини спортивними або культурними секціями;
– обов’язково контролювати те, які фото- та відеофайли знаходяться вгаджетах дитини;
– встановлювати функцію «батьківський контроль» на всіх гаджетах дитини.

Департаментом кіберполіції була виявлена одна з таких групhttps://vk.com/blueskitea. До неї входили 209 користувачів з України. При цьому слід наголосити, що такі групи щодня блокуються адміністрацією соціальних мереж за зверненнями правоохоронних органів або їх користувачів.
Тому, при виявленні таких груп самостійно, просимо негайно повідомляти до кіберполіції (https://www.cybercrime.gov.ua – цілодобово), телефон гарячої лінії (044) 374-37-21 (з 8:45 до 19:30 в робочі дні) або звертатися до адміністрації соцмережі, у якій було виявлено групу.
Аналізуючи діяльність зазначених груп, кіберполіція встановила постійних учасників таких спільнот, які реєструються з території України.
У зв’язку з цим кіберполіція звертається до батьків та усіх не байдужих із проханням бути пильними, при можливості – перевірити облікові записи ваших дітей, чи не зареєстровані вони під зазначеними у списку іменами.
При виявлені додаткових облікових записів Департамент кіберполіції інформуватиме шляхом оновлення цього списку.
         Департамент кіберполіції
Національної поліції України


10 заповідей батьківства


Правил про те, як виховувати дитину, придатних на всі випадки життя, не існує. Усі діти різні. Кожна дитина унікальна, унікальні і наші з нею стосунки. Але є речі, які протипоказані при спілкуванні з будь-якою дитиною без винятку. Мова йде про те, чого батькам робити не можна.
Якщо ми хочемо виховати людину, якій притаманна самодисципліна, нам треба в першу чергу розвивати її самосвідомість, прагнути до того, щоб у дитини сформувався позитивний образ самої себе, і уникати всього, що руйнує цей позитивний образ.
 Що гріха таїти, навіть найтерплячіші батьки час від часу в "засмучених почуттях" все ж користуються недозволеними заходами, але нерідко до них вдаються просто через незнання.
Не принижуй дитину!
 Ми іноді запросто можемо сказати дитині: "А краще ти нічого не міг придумати? У тебе взагалі голова на плечах є?" і так далі. Всякий раз, коли ми вимовляємо що-небудь подібне, ми руйнуємо позитивний образ сина чи дочки.
 Не погрожуй!
 "Якщо ти ще раз зробиш - ти у мене отримаєш!", "Якщо ти ще раз стукнеш братика, я тебе. . . " Кожен раз, коли ми так говоримо, ми вчимо дитину боятися і ненавидіти нас. Загрози зовсім марні - вони не покращують поведінки.
 Не вимагати обіцянок!
 Добре знайоме: дитина завинила, а мама їй каже: "Пообіцяй, що більше ніколи-ніколи так робити не будеш" - і отримує, звичайно, обіцянку. А через півгодини дитина повторює свою витівку. Мама ображена і засмучена: "Ти ж обіцяв!" Вона просто не знає, що обіцянка нічого не означає для маленької дитини. Дитина живе тільки в сьогоденні. Якщо вона чутлива і совісна, то вимагання обіцянок буде розвивати в неї почуття провини, якщо ж дитина не чутлива, це тільки навчить її цинізму: слово - це одне, а справа - зовсім інше.
 Уникайте гіперопіки!
 Зайва опіка привчає дитину до думки, що сама вона нічого робити не може. Багато батьків не можуть оцінити можливостей дітей що-небудь робити самостійно. Прийміть як девіз: "Ніколи не роби за дитину те, що вона може зробити сама".
 Не вимагай негайної покори!
 Уявіть, що чоловік говорить вам: "Олена, кинь все і цю ж хвилину приготуй мені кави". Як вам це сподобається? Точно так само вашій дитині не подобається, коли від неї вимагають, щоб вана негайно залишила своє заняття, краще попередити її заздалегідь: "Хвилин через десять будемо обідати", тоді ми цілком можемо дозволити їй побурчати трохи: "Ой, мам! Я ще пограю". Сліпе беззастережне підпорядкування характерно для маріонетки, але воно не сприяє формуванню незалежної, самостійної людини.
Не потурай дитині!
Мова про вседозволеність. Діти відразу відчують, що батьки бояться бути твердими, коли вони переступають межі дозволеного, бояться сказати їм "ні". Це вселяє в них впевненість, що всі правила гумові - варто трішки натиснути, і вони розтягнуться. Таке може спрацьовувати в рамках сім'ї, але за її межами дитину чекають гіркі розчарування. Потурати дитині означає позбавляти її можливості вирости пристосованою до життя людиною.
Не вимагай того, що не відповідає віку дитини!
Якщо ви чекаєте від свого дворічного малюка, щоб він слухався, як п'ятирічний, то цим ви провокуєте у нього неприязнь до вас. Ви вимагаєте від нього зрілості поведінки, на яку він ще не здатний - це погано позначається на розвитку його самосвідомості.
Не моралізуй і не говори дуже багато!
Кожного дня тисячі слів осуду вихлюпуються на наших дітей. Якщо всі їх записати на магнітофон і прокрутити мамам, вони будуть вражені. Чого тільки вони не говорять своїм дітям! Загрози, насмішки, бурчання, цілі лекції про мораль. . . Під впливом словесного потоку дитина "відключається". Це для неї єдиний спосіб захисту і вона швидко його освоює. А оскільки відключитися повністю вона не може, то відчуває почуття провини, а це розвиває негативну самооцінку. Всі "моралі" зрештою для дитини зводяться до таких схем: "Те, що ти зробив, - це погано. Ти поганий, тому що це зробив. Як ти міг так вчинити після всього хорошого, що мама зробила для тебе?"

Заповіді для батьків
1. Якщо дитину постійно критикують - вона вчиться ненавидіти.
2. Якщо дитина живе у ворожнечі - вона вчиться агресивності.
3. Якщо дитину висміюють - вона стає замкненою.
4. Якщо дитині постійно докоряють - вона вчиться жити з почуттям провини.
5. Якщо дитину хвалять - вона вчиться бути вдячною.
6. Якщо дитину підтримують - вона вчиться цінувати себе.
7. Якщо дитина живе в розумінні добра й доброзичливості - вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

Під час спілкування з дитиною не слід уживати наступні висловлювання:

  •   Я тисячу разів говорив тобі, що…
  • Скільки разів треба повторювати…
  • Про що ти тільки думаєш…
  • Невже тобі важко запам’ятати, що…
  • Ти стаєш…
  • Ти такий самий як…
  • Відчепись, мені ніколи…
  • Чому твоя подруга (друг) така (такий), а ти – ні…

Спілкуючись із дітьми, бажано вживати наступні висловлювання:

  • Як добре, що ти в мене є.
  • Я так рада тебе бачити.
  • Мені так добре з тобою.
  • Добре, що ти прийшов(ла).
  • Я за тобою скучила.
  • Мені приємно, що ти саме так зробив(ла)
  • Спасибі тобі,я дуже вдячна.
  • Якби не ти, я ніколи із цим не впорався(лась)
  • Я вірю в тебе, ти з усім впораєшся.

Пам’ятка батькам, діти яких стоять на порозі підліткового віку

          1.  Любіть дитину не за те, що вона розумна чи красива, а за те, що вона вам рідна.
2. Головне новоутворення підліткового періоду – відкриття своєї індивідуальності, свого «Я».
3. У цей час починається перебудова організму – дитина стає імпульсивною, у неї часто змінюється настрій, виникають конфлікти з ровесниками, бунт проти батьків.
4.У дітей настає криза, пов’язана з бажанням здобути самостійність, звільнитись від батьківської опіки, з’являється страх перед невідомим дорослим життям.
5. Зростає дух незалежності, який впливає на стосунки підлітка в сім’ї, у школі.
6. Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю й початком свідомого самовиховання.
7.Підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.
8. Дитина має підвищений рівень тривожності.
9. Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без нагляду.
10. Розширюється коло спілкування.
11.Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.
12.З’являються нові авторитети.
13. Недоліки і суперечності в поведінці близьких і старших сприймаються гостро й хворобливо.
14. У батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.
Як оцінювати шкільні успіхи своїх дітей.
Батьки у взаєминах зі своїми дітьми мають зменшувати хворобливість їхніх переживань з приводу невдач, допомогти їм емоційно долати ситуації, пов’язані зі шкільними оцінками. Похвала їм необхідна, але треба вказати на помилки, неточності.
Як ставитися до шкільної оцінки в сім’ї? як зробити так, щоб ваше ставлення позитивно впливало на вашу дитину, а не ще більше її пригнічувало?
Правило 1: заспокойтеся. Сконцентруйте свою увагу на диханні: один… два… десять… відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої колишні «успіхи». «постійте в черевиках» своєї рідненької дитини. А ось тепер можна починати розмову, а може… тільки послухати дитину, співчуваючи її бідам, а може… допомогти розібратися у складній теоремі, а може… Пам’ятайте, що спілкуватися в люті, роздратуванні – все одно, що включити в автомобілі «газ» і натиснути гальма.
Правило 2: не поспішайте. Старий, педагогічний одвічний гріх. Ми очікуємо від дитини всього і негайно. Ми вимагаємо негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьому не уявляємо, як нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її – вона вчиться, але стає зубрил кою і ненавидить учіння, школу, а може й… вас.
Правило 3: безумовна любов. Ви любите свою дитину не зважаючи на її успіхи в школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає їй бути впевненою у собі і долати невдачі. А як же ставитися до невдач?. . . Вона вас засмучує і… все.
Правило 4: не бийте лежачого. Двійка, а для когось і четвірка – достатнє покарання, тому й не доцільно карати за одні й ті ж самі помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.
Правило 5: щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибирати один – той, якого ви хочете позбутися найбільше, і говоріть тільки про нього.
Правило 6: вибирайте найголовніше, порадьтеся з дитиною, почніть з ліквідації най значущіших для самої дитини шкільних труднощів. Але якщо вас обох турбує, наприклад, швидкість читання, не вимагайте одночасно й виразності, й переказу.
Правило 7: - головне: хваліть – виконавця, критикуйте – виконання. Людина схильна сприймати будь-яку оцінку глобально, вважати, що оцінюють всю її особистість. У ваших силах допомогти відокремити оцінку її особистості від оцінки її роботи.
Правило 8: - найважче: оцінка має порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її особистими вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та не успіхами сусіднього Івана.
Правило 9: не скупіться на похвалу, будуючи стосунки зі своєю дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Нема такого двієчника, котрого нема за що похвалити.
Правило 10: означає в морі помилок острівок успіху, на якому зможе триматися, вкорінюватися дитяча віра в себе та в успіх навчальних старань. Оцінювати дитячу працю потрібно індивідуально, тактовно. Саме за такої умови в дитини не виникне ні ілюзії повного успіху, ні відчуття цілковитої невдачі.
Правило 11: ставте перед дитиною найбільш конкретні та реальні завдання, й вона спробує їх виконати. Не спокушайте дитину метою, якої не можливо досягти.
Правило 12: не рвіть останньої нитки. Досить часто дорослі вимагають: щоб зайнятися улюбленою справою, дитина повинна виправити свою успішність у навчанні. В ряді випадків така заборона має стимульний характер і справді спонукає дитину до навчання. Але найчастіше так буває, коли справи з навчанням не дуже запущені і до нього ще не втрачено інтересу. Якщо ж його вже нема, а в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її треба не забороняти, а всіляко підтримувати, бо це та ниточка, за яку можна витягнути дитину до активного життя в навчанні.
Для того щоб правила були ефективними, необхідно їх об’єднати: дитина має бути не об’єктом, а співучасником своєї оцінки. Її слід самостійно навчити оцінювати свої досягнення. вміння себе оцінювати є необхідним компонентом уміння вчитися – головного засобу подолання труднощів у навчанні.

Зовнішнє Незалежне Оцінювання та Державна Підсумкова Атестація – ситуація тривожна, але безпечна

Результат пошуку зображень за запитом "девушка книги и яблоко"

Поради батькам
1. Контролюйте, скільки спить ваш син чи донька. Регулярне недосипання небезпечне для психіки, послаблює імунітет і загострює хронічні захворювання дітей.
2. В екзаменаційний період дуже важливе харчування випускників. Воно має бути повноцінним. Підліткам слід давати продукти, які містять вітамін Е. Він підвищує імунітет і стійкість до стресу. У натуральному вигляді є в картоплі, сої, кукурудзі, моркві, ожині, волоських горіхах.
3. Споживання на добу до 8 склянок рідини позитивно впливає на організм. При цьому корисно пити звичайну воду, натуральні соки. Вживання кави не підвищує працездатност, підсилює стрес, що призводить до підвищення роздратованості.
4. Частіше спілкуйтеся зі своїми дітьми, переймайтеся їхніми проблемами, допомагайте розв'язувати їх. Займіть позицію «друга» для своїх синів і дочок.

Добірка легких та цікавих вправ, які навчать мислити нестандартно.

Що таке креативність та навіщо вона потрібна? Часто можна почути, що не всім же мислити творчо, не всі діти мають творчі здібності. І взагалі, не всі народжуються письменниками  – у когось уява не надто розвинена. А от і неправда! Багато хто у дитинстві вигадував різні історії та грався речами, призначеними зовсім не для ігор, наприклад, столовими приборами. Кожна дитина мислить креативно: вміє знаходити незвичайне застосування звичайним речам, фантазує. Треба підтримати й розвинути творчі здібності учнів. До речі, креативність потрібна не тільки письменникам, а й програмістам, інженерам, дизайнерам.

Коли ми хочемо бути сильними, бадьорими та витривалими, починаємо займатися фізичними вправами. Для мозку теж є спеціальні вправи, що розвиватимуть креативне мислення – нейробіка.

Нейробіка – це система вправ для утворення нових зв’язків між нейронами, « кнопка вмикання мозку». Сутність методики полягає в організації роботи усіх п’яти чуттів людини.  Згідно з принципами нейробіки, кожного дня потрібно отримувати нові враження, які активізуватимуть хоча б один з органів чуття. Завдяки цьому утворюватимуться нові нейронні зв’язки, що допоможе нетипово та креативно мислити.

Вправа «Комбінування»

Разом з учнями пограйте, перевтілившись у Юлія Цезаря. Тобто запропонуйте школярам задіяти декілька чуттів одночасно: слухати музику, відчувати аромат квітів, роздивлятися картину, а ще й встигати щось крутити у руках. Важливо, щоб усі дії були усвідомленими та контрольованими. Спочатку буде важко, бо мозок намагатиметься виокремити якусь одну дію чи чуття. Але згодом у дітей почне виходити краще, тренуватися їм стане легше, бо у мозку утворяться нові нейронні зв’язки.

Комбінувати можна не лише дії, а й предмети. Разом з учнями візьміть якийсь предмет, наприклад, книгу. Діти мають подумати, як можна змінити чи вдосконалити цей предмет. Запропонуйте «приєднати» до книги інші речі. Що буде, якщо до книги «приєднати» дзеркало? А якщо плеєр?

Нехай учні вигадають 20 способів використання стільця. Звичні варіанти брати не можна! Відповіді, що на стільці можна сидіти і стояти не зараховуємо. Оригінальніше  – застосовувати його як спортивне приладдя.

Комбінувати можна й слова. Учні можуть позмагатися, хто вигадає більше найнезвичніших словосполучень, наприклад, «прохолодна спека», «сумна радість».

Вправа «Кажан»

Цю вправу ми радимо не тільки для учнів, а й для вчителів. Її цікаво і легко виконувати. Коли на вулиці стане темно, вимкніть усі джерела освітлення в оселі, заплющте очі й починайте мандрівку в темряві.  Також можна спробувати приймати душ, одягатися, складати книжки на полицю чи розрізняти номінали монет лише на дотик (за допомогою пальців). Органи чуттів активізуються, коли ви нічого не бачите. Така методика штучної сліпоти допомагає розвинути увагу та концентрацію.

Вправа «Німе кіно»

Запишіть на диктофон або знайдіть в інтернеті колокольний дзвін, гуркіт автомагістралі, стукіт у двері, ревіння двигуна, дзюрчання струмка та інші звуки.  Учні мають із заплющеними очима прослухати запис та вгадати, що це за звук. Добре, якщо вони намалюють в уяві місце, де можуть його почути. Або зробіть навпаки: подивіться разом із дітьми давно відомий фільм чи мультфільм без звуку та спробуйте згадати діалоги і монологи. Ця вправа стимулює сенсорні відділи мозку.

Перемагайте повсякденність

Щодня ми виконуємо одні й ті самі дії. Спробуйте змінити цю схему та запропонуйте учням вчинити так само. Зробіть щось нове, наприклад, підіть на работу новим маршрутом або спробуйте їсти лівою рукою (чи правою, якщо ви шульга).

Коли ми робимо щось незвичне або опановуємо нові навички, у мозку утворюються нові нейронні зв’язки. Чим їх більше, тим креативніше мислення.

Експрес-натхнення

Перевага таких експрес-вправ у тому, що їх можна виконувати де й коли завгодно. Креативне мислення потрібне не тільки учням. Учителям теж необхідні натхнення та творче мислення. Ці вправи не потребують багато часу та спеціальних умов.

  1. Візьміть аркуш паперу та рівномірно заповніть його звичайними символами на ваш розсуд. Наприклад, хрестиками. А потім почніть хрестики з’єднувати. Малюйте все, що заманеться! Але замальовки не повинні повторюватися. На перший погляд вправа може видатися дуже легкою, але вона розвиває фантазію та гнучкість розуму  – можна малювати як прості речі, так і цілий сюжет. Щоденне виконання цієї вправи покаже, що не вона є не такою вже й простою, бо найлегші образи вже мальовано. Мозок почне шукати все креативніші рішення.
  2. Заплющте очі.  Подумайте про один із предметів, який знаходиться в кімнаті. Не розплющуйте очі, назвіть якомога більше ознак цього предмета. Розплющте очі та запишіть усе, що запам’ятали, не дивлячись на предмет.
  3. Оберіть вірш, який вам подобається. Застосуйте останній рядок цього вірша як перший рядок власного.
  4. За допомогою 400 слів опишіть ідеальне місце, де ви б хотіли жити.
  5. Напишіть оповідання, яке б починалося словами: «Одного разу в мене була можливість...»
  6. Подорож у часі. Напишіть лист собі ж у минуле або у майбутнє.
  7. Напишіть оповідання про порожній стакан.
  8. Напишіть оповідання про синій предмет.

Ці невеличкі вправи не тільки допожуть вам розвинути креативне мислення, а й покращать настрій. Зробіть свій день яскравим та бадьорим!


Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописи (Atom)